Сьогодні все більш актуальнішими стають подорожі по рідній Україні, що 100% можна розцінити як дуже позитивне явище. Ми кожного дня відкриваємо скарби рідної землі, починаємо цінувати те, що належить саме нам. Мандри Україною ніколи для мене не були чимось рідкісним чи нетиповим. Любов до подорожей прививали батьки ще з дитинства. Пам’ятаю як у мої солодкі 16 ми сіли до татової автівки і поїхали за маршрутом Рівне-Олесько-Львів-Яремче-Чернівці. У той момент я без тями закохалася у Львів і Карпати…
Пройшли роки, а моя любов до українських Карпат лише посилилася та примножилася у десятки, а то і в сотні разів. Сьогодні я вирішила написати трішки про улюблені карпатські міста — Ворохту і Яремче, літні і зимові, такі різні та в той же час такі схожі.
Гірське селище Ворохта, що розташувалося на березі річки Прут, на перший погляд може здатися нецікавим, але хочу запевнити у зворотньому. Тут розташована унікальна пам’ятка — церква Різдва Богородиці, побудована у 1615 році. Цю церкву було перевезено з села села Яблуниці 1780 року і відтоді вона прикрашає Ворохту. 

 

Стежка до церкви Різдва Богородиці
Ще одною цікавинкою Ворохти є арочні залізничні мости віадуки XIX століття. Один з таких віадуків входить до переліку найдовших кам’яних мостів Європи (130 м), довжина однієї з його арок 25 метрів.  Міст був збудований у 1895 році за часів Австро-Угорської імперії полоненими італійцями і вже більше 100 років не втрачає свого значення.
Щоб зберегти міст як пам’ятку історії на початку ХХІ століття біля історичного мосту-віадуку було зведено ще один, новий, залізничний міст, тому старий австрійський зараз не функціонує. 
 
У цьому місці річка Прут має неабиякий вигін русла і створюється чудова панорама мосту та відкривається мальовничий краєвид на Ворохту.

Крім цього, неподалік від Ворохти розташована спортивно-туристична база «Заросляк», звідки починається маршрут сходження на найвищу вершину України — Говерлу.

З власного досвіду раджу не зупинятися у надто совковому «Заросляку», а скористатися гостинними дворами ворохтян. 

З Ворохти мандруємо далі до містечка Яремче, туристичного центру Івано-Франківщини та за сумісництвом основного центру «зеленого» туризму Прикарпаття. 

Туристичною перлиною міста є яремчанський водоспад «Пробій» — один з найповноводніших водоспадів Карпат. Висота падіння води 8 м, кут нахилу — майже 45 градусів. Над водоспадом побудований міст заввишки 20 м, з якого влітку стрибають за гроші місцеві сміливці.

Для порівняння водоспад влітку і взимку
Поряд з водоспадом розкинувся сувенірний ринок, який безперечно є рівнозначним туристичним об’єктом і економічно-комерційним центром бізнесового життя яремчан. Все, що бажає ваша душа, зможете знайти тут: писанки, різблені, інкрустовані й випалені дерев’яні вази, шкатулки, тарілі, ложки, діжки, різноманітний керамічний посуд, куманці, кахлі, скульптурки, вишиті й ткані сорочки, рушники, килими й верети, ліжники, вироби з бісеру, металу й шкіри і т.д. і т.п.

Меди, чаї, гриби і ягоди також можна знайти на цьому ринку. 
Риночок дуже щільно прилягає ще до однієї туристичної цікавинки міста — ресторану Гуцульщина, побудованому в 1965 році архітектором І. Бондарчуком з дерева за канонами гуцульської архітектури без єдиного цвяха. 
Тут можна скуштувати традиційні страви гуцульської кухні та послухати народну музику теплими літніми вечорами. 


Під час своєї останньої поїздки ми використовували Яремче як базу для ночівлі під час катання у Буковелі. Серед широкого вибору готелів міста обрали комплекс «Вуйко». 
Наш відпочинок тут був позитивним і приємним 🙂 тому радо ділюся світлинами готелю.
А ці милі створіння тішили нас, хоча подекуди слугували вранішнім будильником під вікном.
 
І трішки атмосферного відео з останньої карпатської поїздки, а про Буковель обіцяю ще написати: